До неоціненних коштовностей фольклору будь-якого народу, 

а відтак і українського, належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, які образно та лаконічно передають нащадкам висновки з життєвого досвіду багатьох поколінь предків. Вони є узагальненою пам’яттю народу та результатом його спостережень над життям і явищами природи, що дає змогу молодому поколінню формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів'ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів'я є більш розгорнутими, ніж приказки.

• Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
• Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
• Більше діла — менше слів.
• Будь господарем своєму слову.
• Мовивши слово, треба бути йому паном.
• Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
• Від красних слів язик не відсохне.
• Від солодких слів кислиці не посолодшають.
• Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
• Від теплого слова і лід розмерзається.
• Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
• Впік мене тим словом, не треба й вогню.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Де мало слів, там більше правди.
• Діла говорять голосніше, як слова.
• Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
• Добре слово краще, ніж готові гроші.
• Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
• За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.
• З пісні слова не викидають і свого не вставляють.
• І від солодких слів буває гірко.
• Кого не б'є слово, тому й палиця не поможе.
• Коня керують уздами, а чоловіка — словами.
• Красне слово — золотий ключ.
• Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.
• Краще переконувати словами, як кулаками.
• М'які слова і камінь крушать.
• На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.
• Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.
• Не кидай слова на вітер.
• Не так то він діє, як тим словом сіє.
• Шабля ранить тіло, а слово — душу.
• Слово — не полова, язик — не помело.
• Слова пристають, як горох до стінки.
• Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
• Слово — вітер, письмо — грунт.
• Слово до ради, а руки — до звади.
• Слово до слова — зложиться мова.
• Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
• Слово старше, ніж гроші.
• Удар забувається, а слово пам'ятається.
• Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.
• Чиєсь одне слово губить діло.
• Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
• Як овечка: не мовить ні словечка.
• Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.
• Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.
• Перше погадай, потім повідай.
• Що кому треба, той про те й теребить.
• Байка байкою, а борщ стигне.
• Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.
• Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.
• Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.
• Дурний язик попереду розуму біжить.
• Дурний язик — голові не приятель.
• Бджола мала, а й та працює.
• Без діла жить — тільки небо коптить.
• Без діла слабіє сила.
• Без охоти нема роботи.
• Без роботи день роком стає.
• Без сокири не тесляр — без голки не кравець.
• Без труда нема плода.
• Будеш трудиться — будеш кормиться.
• Губами говори, а руками роби!
• Де руки й охота, там скора робота.
• Для нашого Федота не страшна робота.
• Діло майстра величає!
• Добре діло утіха, коли ділові не поміха.
• Добре роби — добре й буде!
• Добрий початок — половина діла.
• Добра пряха на скіпку напряде.
• Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує!
• За один раз не зітнеш дерева враз.
• Заклопотався, як квочка коло курчат.
• Зароблена копійка краща за крадений карбованець.
• Кожна птичка своїм носиком живе.
• Коли є до чого жагота, то кипить в руках робота.
• Коли почав орати, то у сопілку не грати!
• Лежачого хліба ніде нема.
• Маленька праця краща за велике безділля.
• На дерево дивись, як родить, а на чоловіка, як робить.
• На охочого робочого діло найдеться.
• Не в цім хороша, що чорноброва, а в тім, що діло робить.
• Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
• Не дивись на чоловіка, а на його діло.
• Не кайся рано встати, а кайся довго спати.
• Не місце красить чоловіка, а чоловік місце.
• Не одежа красить людину, а добрі діла.
• Не святі горшки ліплять, а прості люди.
• Не сокира теше, а чоловік.
• Недаром говориться, що діло майстра боїться.
• Печені голуби не летять до губи.
• Під лежачий камінь вода не тече.
• Поки не упріти, поти не уміти.
• По роботі пізнати майстра.
• Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
• Працює, як чорний віл.
• Працюй, як коняка, а їж, як собака.
• Ранні пташки росу п'ють, а пізні — слізки ллють.
• Рання пташка росу оббиває.
• Роби до поту, а їж в охоту!
• Робить, як чорний віл.
• Роботі як не сядеш на шию, то вона тобі сяде.
• Старається, як мурашка.
• Того руки не болять, що уміють.
• Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.
• Труд чоловіка кормить.
• Трудова копійка годує довіку.
• Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.
• Хто багато робив, той і багато знає.
• Хто в роботі, той і в турботі.
• Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.
• Хто робить кревно, той ходить певно.
• Хто що вміє, то і діє.
• Хто що знає, тим і хліб заробляє.
• Чесне діло роби сміло!
• Щира праця мозолева.
• Що ранком не зробиш, то вечором не згониш.
• Щоб рибу їсти, треба в воду лізти.
• Як без діла сидіти, то можна одубіти.
• Як дбаєш, так і маєш.
• Як ручки зароблять, так ніжки сходять.
• Буде добре, як мине зле.
• Будь добрим - бідним станеш.
• Від добра ніхто не тікає.
• Від добра добра не шукають.
• Все добре, що добре кінчається.
• Добре чути далеко, а зле ще далі.
• Добре ім'я краще багатства.
• Добре роби - добре й буде.
• Добре треба шукати, а зло саме прийде.
• Добрий, хоч до рани прикладай.
• Доброго і корчма не зіпсує, а злого і церква не направить.
• Доброму всюди добре.
• Добро пушить, а лихо сушить.
• Зі всіма добрий - собі лихий.
• Кого добро нагріє, той дуріє.
• Як не було добра змалку, то не буде до останку.
• Світ не без добрих людей.
• Там добре, де нас нема.
• Природа одному мати, другому — мачуха.
• Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.
• На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.
• Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.
• Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.
• Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.
• Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
• Як небесна височина, так морська глибина.
• За рідною землею і в небі скучно.
• Високі гори мають глибокі доли.
• Де високі гори, там глибокі доли.
• Нема гори без долини.
• З гори не треба пхати — само піде.
• Гора з горою не сходиться.
• Гора народила мишу.
• З гори вскач, а на гору хоч плач.
• І за горами люди живуть.
• Поле має вуха, а ліс очі.
• Поле бачить, а ліс чує.
• Дай полю гною - дасть хліба вволю.
• Поля, що й курці лапкою нема де ступити.
• Там того поля на заячий скік.
• Хто полю годить, тому жито родить.
• Як листя жовтіє, то поле смутніє.

• Пора до двора: сходить місяць і зоря.

• Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.
• Чим темніша ніч, тим ясніші зорі.
• З неба зорі хвата, а під носом не бачить.
• Зорі з неба здіймає.
• Тільки зірок з неба не знімає.
• Аби на мене місяць світив, а зорі як схочуть.
• Аби на мене місяць світив, а зорі будуть.
• Гріло б ясне сонце, а місяць як хоче.
• Гарно і при місяцю, коли сонця немає.
• Кому місяць світить, тому і зорі всміхаються.
• Світить місяць, та не гріє, тільки в бога хліб їсть.
• Місяць — козацьке сонце.
• Місяць — батько, звізда — мати, сонце — їх дитятко.
• Молодий місяць не всю ніч світить.

• Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає.

• Після дощу і сонце засяє.
• Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.
• Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.
• Зимове сонце, як удовине серце.
• Блисне сонце і в наше віконце.
• Засвітить сонце і в наше віконце.
• Взимку сонце крізь плач сміється.
• Весняне сонце, як дівчини серце.
• Доки сонце зійде, роса очі виїсть.
• Досить одного сонця на небі.
• Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.
• І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.
• І на сонці є плями.
• Не маю ні від сонця, ні від місяця.
• Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.
• Після дощу сонце засяє.
• Сонце — батько, місяць — вітчим.
• Сонце блисне — мочар висхне.
• Сонце - Бог, небо - не Бог.
• Сонечко в дорозі не спіткнеться.
• Сонце блищить, а мороз тріщить.
• Сонце іде на літо, а зима на мороз.
• Сонце на всіх однаково світить.
• Сонце світить на добрих і злих.
• Сонця в мішок не зловиш.
• Сонця решетом не вхопиш.
• Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.
• Світить, та не гріє.
• Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
• Від своєї тіні не сховаєшся.
• І найменший волос свою тінь кидає.
• Нема тіні без світла.
• Темно, хоч падай.
• Темно, хоч очі виколи.
• Темно, хоч татарву веди.
• Темно в хаті, як у горобину ніч.
• Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.

• Глибока вода тихо пливе.

• Тихо, хоч мак сій.
• Від великої води надійся шкоди.
• Сильна вода греблю рве.
• Вода в решеті не встоїться.
• Вода в одного бере, а другому дає.
• На воді млин стоїть, та од води погибає.
• Водою воду не загатиш.
• Вчорашньої води не доженеш.
• В глибокій воді — велика риба.
• Глибока вода не каламутиться.
• Де вода, там і біда.
• З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.
• Мала вода — великий шум.
• Не в кожній воді мило розпуститься.
• Не скрізь там вода, куди хилиться верба.
• Прийшло з води, пішло з водою.
• Тяжко плисти проти води.
• Стояча вода — калюжа.
• Бистра вода надійде та й перейде, а тиха мулить та й мулить.
• Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.
• Мала крапля великий камінь продовбає.
• Аби вода, а жаби будуть.
• Аби болото, а чорти найдуться.
• Аби болото, а жаби будуть.
• В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.
• В тихому болоті чорти водяться.
• Витягни біду з болота, а вона тобі на голову сяде.
• Кому болото, а кому злото.
• Ліпше своє болото, як чуже золото.
• Кожна жаба своє болото хвалить.
• Хто обкидає болотом інших, у того руки брудні.
• Море — рибальське поле.
• В морі тому води багато, що її ніхто не п'є.
• Жди з моря погоди, то роса очі виїсть.
• Ложкою моря не вичерпаєш. 
• Не море топить кораблі, а вітер.
• Ночвами моря не переплисти.
• По морі плавав, а води не бачив.
• Роздайся, море, тріска пливе.
• Сім літ морячив і моря не бачив.
• Хвали море, а держися землі. 
• Море перепливти — не поле перейти.
• Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
• Хто переплив море, той знає горе.
• Всі ріки до моря ведуть.
• Глибока річка, як думка, йде спокійно.
• Добре річці з потоками.
• Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

• Від вогню і камінь трісне.

• Без вогню пече.
• В вогонь за ним пішов би.
• Вогонь вогнем не загасиш.
• Вогонь — біда, і вода — біда, а без вогню і без води ще більша біда.
• Вогонь — добрий слуга, але поганий хазяїн.
• Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.
• Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.
• Вогонь — то брат води.
• Вогонь - цар, а водиця - цариця.
• Вогонь все спалить, а вода від одного бере, а другому дає.
• Вогонь з водою ніколи не погодиш.
• Вогонь палить, вода студить.
• Вода з вогнем не товариші.
• З вогнем не жартуй.
• З водою та вогнем не грайся.
• З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.
• Вогонь — більший ворог, як вода.
• В сіні вогню не сховаєш.
• Вогонь кочерги не боїться.
• В ополонці вогонь не страшний.
• Вогню в шапці не гасять.
• Гаси вогонь, поки не розгорівся.
• З вогню та в полум'я.
• У вогні залізо сталиться.
• Вогню в полі далеко не занесеш.
• Де руки гріть, там треба і вогню.
• З одного поліна вогню не розломиш.
• З сухого дерева добре вогонь класти.
• Кого не пече, той не відсувається.
• Кого не пече, тому не гаряче.
• Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе.
• Мокрого поліна вогонь не лиже.
• На вогонь дров не наберешся, а на піт — сорочок.
• На старому вогнищі добре вогонь розкладати.
• Ні вогню, ні полум'я — тільки дим.
• Проти вогню і камінь лютує.
• Кого не пече, той не відсувається.
• Кого не пече, тому не гаряче.
• Багато диму — мало тепла.
• Нема диму без вогню.
• Де дим, там і вогонь.
• Де вогню нема, там не куриться.
• Головня мала, а диму повна хата.
• Багато диму — малий вогонь.
• Тікав від диму та впав у вогонь.
• Під попелом жару не знати.
• Із малої іскри великий вогонь буває.
• І лід дасть іскру, як дуже потерти.
• І найменша іскорка зродить най¬більший вогонь.
• І в попелі іскра буває.
• Не кидай іскри в солому: і сама згорить, і село спалить.
• Без підпалу і дрова не горять.
• Біля сухого дерева й сире горить.
• Криве дерево горить так, як пряме.
• Одна головня і в печі гасне, а дві і в полі горять.
• Коли дрова горять, тоді й кашу вари.
• Що горить, то не мерзне.
• Що має згоріти, то не потоне.
• Що не горить, того не треба гасити.
• Не горить, а тліє.

• Така погода, що хто вмер, той каятиметься.

• Тиха погода, хоч мак сій.
• Буде погода: насподі болото, а зверху вода.
• Буде погода, як не потече зверху вода.
• В часи погоди бійся великої води.
• В холодну погоду добрий господар і собаку на вулицю не вижене.
• Після дощу буває ясна погода.
• По бурі приходить гарна погода.
• Погода — всім вигода, а сльота — всім гризота.
• Погода: один день блисне, а сім день кисне.
• Погода робить сіно, а час - гроші.
• Трапляється і такий год, що на день по сім погод.
• Сім погод надворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве, зверху ллє, знизу мете.
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає.
• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.

• Буря і дуба звалить.

• Блискавка блисне — й камінь трісне.
• Буря в склянці води.
• Чим більша буря, тим скоріш проходить.
• Багато грому — мало дощу.
• Грім б'є у високе дерево.
• Грім такий, що хоч тури гони, то не почують.
• Грім гучний, а дощик малий.
• Де грім гуде, там мокне хтось.
• Доки грім не гримне, баба не перехреститься.
• До першого грому земля не розмерзається.
• Звідки не візьми - грім серед ясного неба.
• І в погоду часом грім ударить.

• Вітер надворі — радість і горе.

• Вітер віє, хоч не знає, що погоду він міняє.
• Вітер подме — і сліди замете.
• Вітер не дме, то й очерет не шумить. 
• Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
• Вітер не піймаєш, дим не заховаєш.
• З вітром прийшло, за вітром і пішло.
• Кожний вітер по-своєму дме.
• Як вітер не дме, то й листя не шелестить.
• Південний вітер - бідний батько.
• Посієш вітер - пожнеш бурю.
• Тепер уже не тим вітром повіяло.
• Хто вітрові служить, тому димом платять.
• Натягай вітрила, поки вітер віє.
• Не всякі сліди вітер піском заносить.
• Вітер у кишенях свище.
• Вітер у голові.
• Вітра в полі доганяти.
• Шукай вітра в полі.
• Куди вітер, туди й він.
• Куди хилить вітер, туди й гілля гнеться.
• Мені все вітер в очі - як вдень, так і вночі.
• Валиться з ніг від самого вітру.
• Верхове галуззя вітри ломлять.

• Дощ упору — золото.

• Від дощу — не у воду, від вогню — не в полум'я.
• Від дощу під борону не сховаєшся.
• Від дощу втік, а під ринву сховався.
• З-під ринви та на дощ.
• Дощ іде - гриби будуть.
• Дощ у жнива — як п'яте колесо до воза.
• Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.
• Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.
• Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.
• Із стріх не капає, коли дощ не падає.
• Коробом сонце, ситом дощ.
• Люди дякують дощеві, а подорожній лає.
• На дощі змокнеш і в плащі.
• Чоловік - не глина, а дощ - не дубина, не розмочить і не поб'є.
• Весною відро води - ложка болота, восени ложка води - відро болота.
• Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу — корець болота.
• Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.
• Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.
• Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.
• Як сіно косять, то дощів не про¬сять - самі йдуть.
• Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.
• Там такі дощі перуть, що аж клекотить.
• Нехай іде дощ, наловим риби — буде борщ.
• Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.
• Вміє поміж дощ ходити.
• Не все дощ іде, як гримить.
• Без хмари дощ не приходить.
• З великої хмари малий дощ.
• Не кожна хмара приносить дощ.
• Скільки хмара не стоятиме, а зсунеться.
• Зібралися тучки в кучки.
• Бачить лиска, відкіль блиска, хвостом має, хмари не розмає.
• Град аж стогне в хмарі.

• Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

• До завірюхи треба кожуха.
• Це не те, що мете, а те, що віє.
• Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
• Така благодать, що й світа божого не видать.
• Мороз, аж іскри сиплються.
• Мороз і залізо рве та на льоту птицю б'є.
• Мороз не велик, та стоять не велить.
• Мороз — не свій брат.
• Мороз пішов поза шкірою.
• Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
• Хто бореться з морозом, у того завжди вуха мерзлі.
• Хто на морозі не бував, той і лнха не видав.
• Уночі тріщить, а вдень плющить.
• Багато снігу в році — багато хліба в тоці.
• Нема снігу — нема сліду.
• Сніг сипле мов з рукава.
• Снігу надме — хліба прибуде, вода розіллється — сіна набереться.
• Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.
• Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде.
• Ще і в мишачу нірку навіє снігу.
• Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
• Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.
• В ноги пече, а з носа тече.

• Пар костей не ломить.

• Зимове тепло, як мачушине добро.
• Де тепло, там і добро.
• Так тепло, як циганові під ятером.
• Тепло, як у вусі.
• В зимовий холод кожний молод.
• Ні холодно, ні душно, як на святках у сіряках.
• Так холодно, що якби не вмів дрижати, то замерз би.
• Холодно в хаті, хоч вовків ганяй.
• Холодно, хоч собак ганяй.
• Холод - не брат.
• Холод не терпить голоду.
• Що за холод, як козак молод.
• В ліс не з'їздиш, то й на печі замерзнеш.
• Казала баба: «Я на марець виставлю палець»,— та й у березні замерзла.
• Мерзлякуватому й на печі холодно.
• Обмок, як вовк, обкис, як лис, обмерз, як пес,— та все задурно.
• Хто змок, той води не боїться.
• Дрижаків наївся.
• Краще почервоніти, як посиніти.
• Кожух лежить, а дурень дрижить.
• На кожусі лежав, від холоду дрижав.

• Велике дерево поволі росте.

• Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.
• Ліс сам себе чистить.
• Не привик ліс до наших коліс.
• Слухай, діброво, що ліс говорить.
• Під лісом живе, а соломою топить.
• Що в лісі родиться, то в дворі згодиться.
• Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.
• Вітер ламає найбільше дерево.
• Від одного удару дерево не падає.
• Дерево замолоду нагинай — будеш мати в саду рай.
• Дерево падає, куди хилиться.
• Дерево криве, та яблука солодкі.
• Одно дерево — то ще не ліс.
• Криве дерево, але рівно горить.
• Нема такого дерева, щоб на нього птиця не сідала.
• Пізнати дерево по його плоду.
• Сади деревину — будеш їсти садовину.
• Де коріння, там і дерево.
• Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.
• Де верба, там і вода.
• Дарма верба, що груш нема, аби зеленіла.
• Аби дубки, а берізки будуть.
• Дуб — дерево хороше, та плоди його свиням годяться.
• Дуб ламається, а лозина нагинається.
• За одним разом дуба не зрубаєш.
• І великий дуб від малої сокири падає.
• Кожний дубок хвалить свій чубок.
• Не вибереш дубинки без кривинки.
• Смола до дуба не пристане.
• Осика груш не родить.
• Осика сама собі дме, сама горить, сама собі й воду носить.
• Де дуби, там і гриби.
• Де один грибок, там цілий вінок.
• Жди, грибе, може, тебе хтось здибле.
• І гриба знайти треба мати щастя.
• Коли грибно, то і хлібно.
• Назвався грибом — лізь у кошик.
• Не зігнешся до землі, то й гриба не знайдеш.
• Не тепер по гриби ходити, але восени, як будуть родити.
• Про гриб не згиб.
• З'явилися опеньки — літо закінчилося.