Урок Степи та прерії

У внутрішньоконтинентальних регіонах Північної Америки та Євразії величезні площі займають трав'янисті угруповання, відомі як степи (у Євразії) та прерії (у Північній Америці). Степи

й прерії — це царство злаків. Тут ростуть багатолітні злаки — ко­вила, вівсяниця (типчак) і тонконіг (келерія, кипець). Окрім зла­ків, у степах чимало так званого степового різнотрав'я, а місцями й чагарників — таволги, степової вишні, ялівцю тощо.

Особливістю степових рослин є наявність у багатьох із них дуже довгих і сильно розгалужених коренів, які поглинають вологу із ґрунту. Через це степ іноді називають — «ліс догори ногами ».

На сьогодні степи та прерії здебільшого розорані й зайняті сільськогосподарськими культурами.

Тварини прерій і степів пристосовуються до досить суворого режиму температури й зволоження. Більшість із них змушені обмежувати свою активність головним чином весняним і в мен­шій мірі осіннім періодом. На час холодної зими вони впада­ють в анабіоз, а в період літніх посух знижують активність, перебуваючи в стані так званого напівспокою. Дрібні хребетні тварини — ящірки, змії, деякі гризуни — впадають на зиму в сплячку, великі ссавці переміщуються у південні райони з м'якою зимою, а більшість птахів здійснюють сезонні пере­льоти.

Відкриті простори, позбавлені деревних і чагарникових рос­лин, вимагають пошуку схованок, тому певну частину життя тва­рини проводять під землею. Окрім того, у ґрунті степів цілком до­статньо рослинного корму — кореневищ, бульб, цибулин. Багато гризунів, наприклад ховрашки, риють складні й глибокі нори. У степу збереглися великі поселення байбака звичайного.

У степах Євразії кілька століть тому можна було поба­чити стада диких биків — турів, антилопи сайги, диких ко­ней тарпанів, степових зубрів. Ці копитні не тільки спожи­вали рослини разом з іншими дрібнішими травоїдними, але й активно розпушували й удобрювали ґрунт. У північноаме­риканських преріях, де копитні не такі різноманітні, осно­вним видом був бізон. Багатотисячні стада цих диких биків паслися в преріях аж до появи європейців, озброєних вогне­пальною зброєю. Зараз чисельність бізонів відновлена, нарахо­вує тисячі особин і займає неорані ділянки прерій на північно-західних окраїнах первісного розселення цього виду тварин.

У степах Південної Америки — пампі — живуть зовсім інші великі споживачі трав: характерний вид — безгорбий верблюд гу­анако із ряду мозоленогих. Гуанако роблять сезонні переміщення:

улітку до місць водопоїв і зелених пасовищ, узимку — у райони з м'якою безсніжною погодою.

Хижі тварини степів і прерій мають багатий вибір кормів: від дрібних комах та їхніх личинок до гризунів, птахів і копитних. Наземний ярус населяють хижі мурахи, жуки, одиночні рийні оси, що полюють на різноманітних безхребетних.

Дрібні хижі птахи степів (боривітер, кібчик) споживають головним чином комах — саранових, неуків. Великі пернаті хижаки добувають гризунів відповідно до своїх розмірів: від мишей-полівок та ховрашків до байбаків і зайців. У степах Єв­разії живуть луні, канюк-курганник, степовий орел.

В американських преріях найпоширенішим птахом є аме­риканський боривітер. Він живиться в основному сарановими та іншими комахами. І в преріях, і в південноамериканській пампі зрідка можна побачити майже винищеного на сьогодні вилохвостого шуліку.

Хижі ссавці прерій — це койот, чорноногий тхір, довгохвоста ласка, гривастий вовк, а в степах Євразії — лисиця, вовк, горно­стай і тхір. Хижі ссавці живляться головним чином гризунами.