[ Скачать с сервера (15.2 Kb) ] | 23.03.2015, 10:41 |
Рукотворні ґрунти У XVIII ст. знаменитий шведський натураліст Карл Лінней виділив три царства природи. В одне були об'єднані тіла, що не мають ознак життя. Найяскравішими його представниками є мінерали (недарма кажуть — «мертвий, мов камінь»), саме тому перше царство було назване мінеральним. Два інших включали живі тіла й відрізнялися одне від одного здатністю цих тіл до активного пересування. Це рослинне й тваринне царства. Отже, основна межа проходить між живим і неживим. Чи можна уявити собі щось середнє, так би мовити, мертво-живе? Найімовірніше — ні. Однак щось подібне все-таки існує. І цим «щось» є четверте царство природи — царство біокосних тіл (від грец. Ьіоз — життя), виділяти які почали саме із ґрунту. Як зробити ґрунт більш родючим? Це питання хвилювало людину звідтоді, як вона взялася за ручку примітивного копального знаряддя на краю свого поля. Можна внести мінеральні добрива й збільшити запас мінеральних елементів живлення рослин. Можна внести органічні — для того щоб підвищити вміст гумусу. Глибока оранка створить потужний горизонт, зручний для коренів рослин. Є й інші способи, які в сукупності поступово формують культурний ґрунт, що відповідає за своїми властивостями і родючістю передовому рівню землеробства. Культурний ґрунт відрізняється від природного, цілинного, насамперед родючістю. У культурного ґрунту вона залежить від рівня землеробства, а в цілинного є природною. У культурних ґрунтах може бути змінене все: мікроклімат, біологічний кругообіг речовин. Величезні маси всередині ґрунту можуть переміщатися при оранці. Значна кількість ґрунту може опинитися за межами оброблюваної території при вітровому або водному руйнуванні ґрунту. При хижацькій експлуатації ґрунтів на поверхню можуть вийти кам'янисті породи, що призведе до повного зникнення ґрунтів у цьому місці. В історії відомий випадок навмисного створення солончаків на місці родючого ґрунту. Державний діяч Стародавнього Риму, великий землевласник, письменник і засновник латинської прози, автор знаменитого трактату «Про землеробство», Марк Порцій Катон Старший здобув собі популярність фразою, якою він завершував кожний виступ у сенаті: «Карфаген має 91
бути зруйнований». Коли ж римські війська здобули перемогу над Карфагеном, то зрівняли місто із землею й засипали це місце сіллю, щоб назавжди перетворити землі свого могутнього супротивника на солону пустелю. Культурний ґрунт — досить стійке утворення, чого не можна сказати про окультурений ґрунт, що являє собою щось проміжне між природним і культурним. Такий ґрунт легко й швидко втрачає свою родючість, щойно знижується культура його обробітку або догляду. У різних країнах на одного жителя припадає різна кількість оброблюваного ґрунту. Це залежить від розміру площі, придатної для обробки землі, кількості жителів, рівня землеробської культури, обсягу експорту сільськогосподарської продукції. Є країни, де зручної для обробітку землі дуже мало, так мало, що постає питання життя і голодної смерті. За таких ситуацій люди, щоб якось вижити, змушені вдаватися до всіляких хитрощів. У XVI—XVIII ст. освоєння польдерів — територій на місці осушених прибережних озер і морських лиманів — було надзвичайно важкою працею для голландських селян. Ці знамениті своєю родючістю ґрунти значно родючіші за природні. їх створювали шляхом тривалого освоєння осушених земель, вносячи велику кількість добрив і заорюючи в землю посіви зелених трав'янистих рослин, зокрема люцерни. У зв'язку із цим у Нідерландах з'явилося таке прислів'я: «Перший фермер помирає, другий страждає, а третій — живе». У горах завжди було мало підходящої для обробітки землі. Тут людина пристосовує під ріллю споконвічно непридатні ділянки на схилах. Вона вирівнює їх, укріплюючи нижню межу кам'яними стінками й перерозподіляючи ґрунт по утвореному горизонтальному східчастому майданчику. Часто цього ґрунту не вистачає або зовсім немає на схилах. Тоді людина виконує важку роботу, переносячи ґрунт із річкових долин високо вгору на схили. Іноді люди створюють на схилах справлені інженерні спорудження — тераси, які утворюють щаблі гігантських сходів. Вони здіймаються на схили гір на висоту кількох сотень метрів. Такі тераси зустрічаються у всіх гірських районах, де розвинене сільське господарство. 92
| |
| |
Просмотров: 516 | Загрузок: 3 | |
Рукотворні ґрунти