Розмноження

Корінь множ у слові «розмноження» вказує на те, що цей про­цес спрямований на збільшення кількості. Будь-який організм у природі рано чи пізно гине — від агресії інших організмів, від хвороб або просто від старості. Будь-якій групі живих істот для підтримання своєї чисельності необхідно дбати про приріст.

При нестатевому розмноженні продовження роду відбувається без витрат енергії й часу на пошуки партнера протилежної статі. Але ця перевага пов'язана з величезним недоліком — однако­вістю організмів, що народжуються, адже в мінливих умовах середовища безкінечним особинам-близнюкам важко виробити якості, які б забезпечували стійке виживання.

Інша справа — статеве розмноження. У цьому випадку кож­ний нащадок коленої пари поєднує у собі ознаки обох батьків, причому різною мірою. Тому кожне дитинча хоча б трохи від­різняється від тата з мамою та від своїх братів і сестер. Ступінь різноманітності нових поколінь у багато разів більший, а отже й більший «запас міцності» виду, його здатність протистояти несприятливим умовам середовища.

Організми, які розмножуються тільки нестатевим шляхом, у природі скоріше за все є винятком із правил. При цьому вони мають певні особливості, що дозволяють їм вижити. Наприклад, амеби живуть у воді, де умови більш постійні, аніж на суші. А бактерії, для яких так само характерне нестатеве розмно­ження,— мають величезну швидкість розмноження. І в цьому є мудрість природи.

У більшості видів представники чоловічої та жіночої статі іс­тотно відрізняються і за будовою клітин, і за будовою організму в цілому. Це явище одержало назву статевого диморфізму (від грец. йі — двічі та тогрНе — форма). У рослин жіночі квітки маточкові, а чоловічі — тичинкові. У тварин самці, як правило, відрізняються своїм виглядом від самок. Зазвичай самці більші, але буває й навпаки: в одного з видів круглих червів самець на­стільки малий порівняно із самкою, що живе в складках її шкіри й вибирається звідти лише для того, щоб виконати свої чоловічі обов'язки. Особливо яскраво статевий диморфізм проявляється в період розмноження. Наприклад, у самців куликів турухтанів,

у яких забарвлення пір'я однотонне, під час шлюбних ігор на­вколо шиї виростає величезний комір, який виграє всіма барвами веселки. Саме за допомогою нього самець і приваблює подругу.

Зовнішні ознаки статі у тварин визначаються особливими речовинами — статевими гормонами. І самки, й самці мають не тільки чоловічі, а й жіночі статеві гормони. У різних статей вони наявні в різному співвідношенні: у самців переважають чо­ловічі гормони, а в самок — жіночі. Але при різних відхиленнях, наприклад викликаних захворюваннями, цей баланс може пору­шуватися, і тоді організм здатний проявляти деякі ознаки проти­лежної статі. Такі явища зустрічаються й у людини — надлишок тих чи інших гормонів пояснює, чому одні чоловіки здаються надто женоподібними, а в жінок росте волосся на обличчі тощо.

Величезну роль відіграє плодючість організмів. У природі існує мудра закономірність: чим менша ймовірність виживання окремої особини, тим вища плодючість виду. Чемпіонами з розмноження є ті гриби й рослини, в яких спори та насіння з різних причин гинуть у величезних кількостях. Надзвичайно плодючі риби, як правило, залишають свою ікру без нагляду. Самка вугра відкла­дає близько 2 млн ікринок! А ось найменша плодючість у ссав­ців; їхні дитинчата починають розвиватися всередині материн­ського тіла, а це забезпечує найвище збереження кожного плода.