Ріст живих організмів

Мікроорганізми ростуть за рахунок розмноження клітин, тобто за рахунок збільшення їхнього числа й відповідно загальної маси живого організму. Тим часом у багатоклітинних організмів збільшується не тільки число клітин, але й їхні розміри.

У живих організмів розрізняють два типи росту: ізометрич­ний (від грец. /805 — рівний, однаковий і теїгоп — міра) та ало-метричний (від грец. аііоз — інший і теїгоп — міра). У першому випадку середня швидкість росту органів збігається зі швидкістю росту всього тіла, тобто й органи, й тіло в цілому збільшуються про­порційно. Ізометричний тип росту характерний для риб та деяких комах — пропорції тіла однакові у молодих і дорослих тварин.

У випадку алометричного росту пропорції тіла змінюються в міру дорослішання організму. Такий ріст характерний для птахів і ссавців, включно з людиною. Досить пригадати, на­приклад, що новонароджені діти, кошенята й цуценята мають трохи завеликі голівки, а їхні кінцівки — навпаки, короткі й то­ненькі, щоб зрозуміти особливості алометричного росту, адже при ньому пропорції тіла змінюються з часом дорослішання організму — у дорослих особин голова вже не здається непро­порційно великою, а кінцівки стосовно тулуба стають довгими й досить потужнйми.

Важливою особливістю росту рослин є його ритмічність. Вона пов'язана в першу чергу із сезонними змінами клімату. У пів­нічних широтах ріст рослин гальмується, коли коротшає день наприкінці літа, а в південних широтах рослини перестають рости під час засушливого сезону.

У будь-якому організмі відбуваються два протилежні про­цеси: відмирання та відновлення. Так, у ссавців протягом усього життя постійно заміщуються клітини крові, покриття всередині кишечнику, шкіри. При цьому швидкість заміщення відповідає швидкості відмирання клітин і тканин. Окрім природного ходу подій, іноді організм втрачає тканини й органи в непередбачених,

а іноді и трагічних ситуаціях: при захворюваннях, нещасних випадках, нападах хижаків тощо. У цьому разі відновні процеси помітно активізуються й призводять до враясаючих результатів. Так, у морської зірки може відрости втрачений промінь, ящірка спроможна відновити хвіст. Саме цю здатність організмів від­новлювати втрачені або ушкоджені тканини й органи називають регенерацією (латин. ге£епегаііо — відродження, відновлення). Щоправда, як правило, чим складніше влаштований організм, тим більше обмежені його можливості до регенерації. На відміну від річкового рака, який здатен відрощувати втрачені клешні, вищі хребетні, зокрема й людина, такими здатностями не во­лодіють. Однак меншою мірою — тільки на рівні тканин, але не органів,— регенерація доступна і їм. Якщо втрачена частина печінки, щитовидної або підшлункової залози, клітини вцілілих фрагментів цих органів починають посилено ділитися, внаслідок чого первісні розміри органа відновлюються. На жаль, нервові клітини такою здатністю не володіють, саме тому дуже часто кажуть: «Нервові клітини не відновлюються*.

Справжніми майстрами регенерації є рослини. Завдяки цій особливості багато які з них здатні до вегетативного (частинами організму) розмноження. Нові рослини можуть виростати із жив­ців або черешків, а іноді навіть із окремих листків (наприклад, традесканція або сенполія, остання більше відома за назвою кімнатна фіалка).