Бактерії

Бактерії (від грец. Ьакіегіоп — паличка) можуть жити в най-суворіших умовах, яких не витримують інші організми. Вони можуть перебувати у високих шарах атмосфери на висоті кількох десятків кілометрів, у киплячих вулканічних джерелах, у товщі антарктичних льодів. Разом із грибами бактерії руйнують мертву органічну матерію й перетворюють її на вуглекислий газ і воду, регулюють склад атмосфери й допомагають зберегти родючість ґрунту.

Клітина, з якої складається тіло більшості бактерій, не міс­тить ядра, тому бактерії називають прокаріотами (дослівно «до-ядерними*), на відміну від еукаріотів — рослин, тварин і грибів, чиї клітини містять ядро. Можна сказати, що бактеріальна клі­тина — це звичайний мішечок, заповнений різними речовинами.

Іноді навколо клітини утворюється ще один зовнішній чохол зі слизу (так звана капсула), що може слугувати додатковим захис­том для бактеріальної клітини — наприклад, від висихання.

Існує чимало рухливих бактерій. Деякі з них навіть уміють, наче гусениці, повільно повзати по твердій поверхні. У рідкому середовищі клітини бактерій зазвичай плавають за допомогою довгих тонких виростів — джгутиків. Більшість бактерій мають не один, а багато джгутиків.

Бактерії циліндричної форми називають паличками, а ку­лястої — коками (від грец. коккоз — зерно). Усі бактерії роз­множуються простим поділом, тобто клітина, досягши певного розміру, розпадається на дві. Однак після поділу бактерії можуть залишатися у спільній «зв'язці», утворюючи ланцюжок паличок або коків — так звані стрептококи. Іноді палички вигинаються у вигляді коми — бактерії такого виду називають вібріонами, або закручуються в спіраль — це спірили.

Деякі бактерії, наприклад так звані зелені й пурпурові, ма­ють, як і рослини, здатність до фотосинтезу. У клітинах цих бактерій міститься особлива речовина, яка поглинає світло,— бактеріохлорофіл. За своєю будовою вона дуже схожа на зеле­ний пігмент рослин — хлорофіл. Однак, на відміну від рослин, зелені й пурпурові бактерії не виділяють кисень. Зате деякі з них замість кисню виділяють сірку, одержуючи її з отруйного для людини сірководню. Такі бактерії живуть у неглибоких озерах або морях: згори до них проникає світло, а з мулистого дна під­німаються сірководень та інші гази, що утворилися при гнитті осілих на ґрунт мертвих організмів.