Альтернативні рішення

У багатьох країнах світу вчені намагаються знайти біологічні, природні, або, як їх іще називають, альтернативні, методи під­вищення врожайності. їхня головна мета — не відмовляючись від високих урожаїв, зберегти й відновити природну родючість ґрунтів, у дуже малих кількостях використовувати мінеральні добрива та отрутохімікати. Інакше кажучи, розвивати сільське господарство так, щоб воно забезпечувало все населення Землі достатньою кількістю продовольства, але при цьому не завдавало шкоди природі.

Людство вже має досвід такого господарювання. Упродовж століть селяни на острові Ява (у групі Малайського архіпелагу)

98

створювали так звані агроліси. Спочатку на ділянці висаджували світлолюбні дерева, потім, коли вони підростуть,— тіньовитри­валі, після цього, у міру їхнього росту,— тіньолюбні. Під ними висаджували чагарники й ліани, потому робили грядки для зер­нових рослин та овочів. Під деревами росли дикі трави — ними живилися кози та домашня птиця. Між рядами дерев були ви­копані невеликі ставки, у яких розводили рибу. Мулом із дна ставків удобрювали грядки. Як добрива використовували опале листя, гній та компост (перегній) з побутових відходів. Старі дерева зрубували, а замість них висаджували нові. Деревину так само пускали в діло. У результаті такого досить ощадливого способу ведення господарства маленька ділянка розміром усього 25x40 метрів годувала цілу родину, забезпечувала її різнома­нітною їжею, технічними матеріалами й навіть лікарськими рослинами. Окрім того, у цих агролісах завдяки невеликій кон­центрації рослин одного виду шкідники ніколи не поширювалися в небезпечних кількостях.

Поєднання землеробства з аквакультурами (штучними вод­ними екосистемами) і сьогодні успішно застосовується в Китаї. На залитих водою рисових полях (чеках) вирощують рослини, які «ловлять» розчинені поживні речовини й самі слугують кормом для риб та птахів. Перед збиранням рису воду спускають у від­стійники — ставки, де вона відстоюється, а мул, що залишився на полях, і рослини заорюють у землю як добриво.

Звісно, давні системи землекористування були засновані на ручній праці. Крім того, на острові Ява й у Китаї багато світла та вологи. А що робити там, де немає таких кліматичних умов? Слід уподібнити агросистеми природним системам даної місце­вості. Ось кілька таких способів.

У СІЛА багато фермерів восени висаджують на кукурудзя­них полях озиму вику (трав'яниста рослина із родини бобових). До весни, до часу посіву кукурудзи, вика накопичує в ґрунті азот — до 200 кг цього хімічного елемента на 1 гектар. Кукурудзу висаджують, не збираючи вику: вона не заважає сходам і надійно захищає ґрунт від вивітрювання навесні.

Позбутися шкідливих комах допомагають так звані репе­лентні (такі, що відлякують комах) рослини — петрушка, по­мідори, часник, полин та шавлія. У тропічних країнах плантації акації (їх використовують як кормові рослини для свійських тварин) чергують із луками й посівами злаків.

99