Тема. Закон як форма наукових знань. Закон збере­ження маси
Цілі: пояснити закон збереження маси речовини як один з основних законів; показати роль учених –хіміків А. Лавуазьє, М. В. Ломоносова у відкритті цього закону/пояснити значення закону збере­ження маси речовини в хімії як однієї з форм
наукових знань про природу; дати поняття про хімічні рівняння як підтвердження закону збере­ження маси речовин; почати формування вмінь складання рівнянь хімічних реакцій.
Тип уроку:   вивчення нового матеріалу.                                        '

Форми проведення: розповідь, демонстраційний експеримент, фрон­тальна робота зі складання рівнянь хімічних реакцій.

Обладнання: терези з важками, свічка, ковпак, склянка Ландольта; розчини натрій сульфату, барій хлориду, барій сульфату, нагрій гідроксиду, натрій карбо­нату, хлоридної кислоти.

ХІД УРОКУ

І. Організація класу

ІІ. Перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань

Розглядаємо плани експериментів, запропоновані учнями, коригує­мо і робимо висновок про важливість правильної постановки й точності здійснення експерименту.

III. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя

Кожна наука керується визначеними законами й теоріями. Є такі закони й у хімії. Звернімося до історії. До кінця XVIII століття в хімії було накопичено значний експериментальний матеріал, який потрібно було об'єднати в межах єдиної теорії. Творцем такої теорії став фран­цузький хімік Антуан-Лоран Лавуазьє, який широко застосовував вимі­рювання для вивчення хімічних реакцій. Тривалий час у хімії панувала думка, що воду за тривалого нагрівання можна перетворити на землю. Лавуазьє впродовж 101 дня кип'ятив воду в посудині, в якій водяна пара конденсувалася, завдяки чому втрата води була виключена. Він не забу­вав при цьому точно зважувати посудину з водою до і після нагрівання. Згодом осад з'явився, але вага посудини з водою не змінилася. А от вага самої-посудини зменшилася на стільки, скільки важив осад. Цей при­клад наочно підтверджував, що просте спостереження може привести до помилкових висновків. В експерименті необхідно використовувати також кількісні вимірювання. Як і всіх хіміків, Лавуазьє цікавив про­цес горіння. У 1772 році Лавуазьє спільно з іншими хіміками придбав алмаз. Він помістив його в закриту посудину і нагрівав доти, поки ал­маз |не зник. При цьому утворився вуглекислий газ. Але маса посудини